Одним із головних завдань Форуму розвитку громадянського суспільства є формування трендів громадського сектору. Цьогорічний Форум показав, що у 2022 році організації громадянського суспільства мають намір і потребу:

1. Нарощувати спроможність діяти у VUCA[1]-світі

«Чорні лебеді»[2] прилетіли і їм тут сподобалось. Відтак маємо звикати жити разом з ними. Невизначеність стає нашою новою реальністю, в якій мусимо працювати, планувати, будувати команди й збувати мрії. Підготовка до наступної кризи має розпочинатися одразу після того, як поточна лиш почне стихати. Будь гнучким і адаптивним, інакше еволюція триватиме уже без тебе!

«Ми розглядаємо кризу, як систему викликів, але і як час для можливостей», – Оксана Майдан, заступниця директора проекту USAID «Медійна програма в Україні», Internews.

«Попри виклики, які несуть кризи – це завжди можливість вийти на кращий рівень», – Ілларіон Павлюк, керівник Платформи «Тепле місто», письменник, медіаменеджер.

2. Бути онлайн, як вдома

Підлітки вже проводять понад 10 годин на добу онлайн. Що ти можеш сказати їм на своєму «круглому столі»? Треба йти до людей туди, де вони стали жити, – у соціальні мережі, на сайти переписів, у батьківські шкільні чати, у коментарі на ютубі. Один чат-бот зекономить твоїй організації сотні годин праці. Мобільний додаток допоможе зібрати кошти, мобілізувати громаду й достукатися до влади. Нумо в цифру!

«Технічний розвиток – це дуже класно. Розвиваючись і надаючи нові послуги, ми стаємо сильнішими. Це пов'язано з впливовістю та адаптивністю», – Віталій Шабунін, голова правління Центру Протидії Корупції.

3. Виграти битву за таланти

Ні ідей, ні ресурсів давно не бракує. В Україні голод на якісні, кваліфіковані кадри! За таких людей ми маємо конкурувати з українським бізнесом, з міжнародними корпораціями, з еміграцією врешті-решт. Для початку – почати ставитися до своїх працівників, як до капіталу, а не ресурсу. І почати цей капітал примножувати. Інвестувати в ріст професіоналізму, нарощення компетенцій, здобуття нових й нових навичок. Утримати команду спільними цінностями, організаційною культурою, демократичним прийняттям рішень. Щодня створювати робоче середовище, в якому хотітиметься рости й розвиватися. Ти хотів би собі такого роботодавця, яким є сам?

«І якщо хтось, не важливо, чи це голова громади, чи депутат місцевої ради, чи агрохолдинг, чи проект міжнародної технічної допомоги думає, що головне – територія, земля, економіка — це все неправда! Головним є людина. Якщо немає людини — усе решта нікому не потрібно», — Анатолій Ткачук, директор із питань науки та розвитку ГО «Інститут громадянського суспільства».

4. Стати партнером державі

Держава єдина має мандат на впровадження системних змін в країні. І цей факт не залежить від конкретних людей, які сьогодні служать чиновниками. Хочеш, щоб твої ініціативи були втілені у щоденну практику мільйонів українців? Думай, як зацікавити державу! Пропонуй рішення, готуй якісну аналітику, розробляй проєкти нормативних документів. І нехай ми працюємо там, де часто недопрацьовує держава – не час мірятися чубами. Поміряємося, коли разом зробимо таки Україну найкрутішою!

 «Спроможна країна – це сильне громадянське суспільство і держава, які тиснуть одне на одного, але працюють разом», – Олександр Стародубцев, заступник голови НАЗК, засновник Prozorro.

 «Ми стоїмо зараз перед переосмисленням і пошуком нової взаємодії між гравцями розвитку країни», – Гелена Саврук, громадська діячка, керівний партнер Могилянської стратегічної агенції, заступник декана Києво-Могилянської бізнес школи.

5. Припинити канючити у бізнесу

Благодійні проєкти бізнесу подекуди вже є більш ефективними, результативними і, чого приховувати, видовищними. Український бізнес наздогнав світовий тренд, тож соціальна місія стає все більшою перевагою на ринку. Чи готовий ти до ТАКОЇ конкуренції? Тож припини нарешті оце своє «дайте грошей»! Запропонуй бізнесу обопільно виграшну співпрацю, надавай послуги бізнесу, захищай права бізнесу, допоможи бізнесу реалізувати його місію. І нехай сила «win-win» буде з тобою!

  «Бізнес – прагматична річ. Виділяючи ресурси на будь-яку добру справу чи фінансуючи проєкти, бізнес із задоволенням отримає щось взамін для себе», – Тарас Вервега, співзасновник найбільшої в Україні сервісної IT-компаній SoftServe.

 «Питання, які ми будемо зараз обговорювати - це є питання, які виходять поза межі цієї прекрасної моделі рекетирської, яка в нас була між громадянським суспільством і бізнесом, яка зводилась до того, що «дай гроші!», – Євген Глібовицький, експерт зі суспільних трансформацій, компанія pro.mova

6. Формувати спільноти прихильників

Спільнота є? А якщо знайду? Коли є жива спільнота фанів твоєї організації, то ти точно знаєш, що робиш корисну справу. Ти впевнений, що матимеш фінансову підтримку. Ти можеш розраховувати на стільки волонтерських рук, скільки буде потрібно. Ти почуваєшся впевнено, коли протидієш незаконним чи корупційним ініціативам, бо знаєш – завтра на вулицю у твою підтримку вийдуть тисячі. Ти стаєш силою, з якою неможливо не рахуватися. То чи є у твоєї організації спільнота? А якщо НЕ знайду?

«Коли важкі часи – до вас прийдуть і підтримають ті, хто є членами вашої спільноти. Формування спільноти є критичним для кожної організації, для кожної громади. Спільнота – це найпотужніший інструмент для імплементації змін», – Юлія Тичківська, виконавча директорка Аспен Інституту Київ, співзасновниця Відкритого Університету Майдану (ВУМ).

7. Згадати коріння

Час розірвати порочне коло, в якому кожна зміна уряду призводить до відкату реформ і розробки нових концепцій тих само реформ! Цивілізацію народила тяглість – тяглість традиції, культури, досвіду та спадку. Ми не прийшли орати цілину! До нас тут вже працювали тисячі людей, організацій, ініціатив, проєктів. Їхні інструменти, методики, дані, інсайти і помилки – це наш спільний скарб. Вивчення чужого досвіду допоможе вирватися на новий рівень. Вдячність за те, що вже зроблено, – дасть можливість почати з того місця, де завершили попередники. І йти далі – туди, де вже твої ідеї підхоплять нові покоління змінотворців.

 «Організаційний розвиток – це спроможність передавати набутий досвід тим, хто прийде потім», – Олена Губар, грантова менеджерка ІСАР Єднання.

8. Масштабувати вплив

Забудь нарешті про меншовартість. Україна володіє досвідом та експертизою, про які багато-багато інших країн можуть тільки мріяти! Ми швидкі, гнучкі, креативні. Ми приголомшливо вміємо гуртуватися. Наші громадські та благодійні організації мають вплив та голос, який чутно далеко за межами Батьківщини. Більше довіри до нашої місцевої експертизи – це вже загальносвітовий тренд. Не бійся, виходь на міжнародний рівень, об’єднуйся з ініціативами сусідніх країн, пропонуй рішення для цілої Європи. Ти можеш! Просто забудь про меншовартість, серйозно, скільки можна вже!

 «Ми знаходимося в тренді гуманітарних процесів у світі», – Олена Зеленська, перша леді України.

 «Я не знаю жодної країни у світі, яка б мала Форум розвитку громадянського суспільства, яка збирає людей та організації, які займаються власним розвитком», – Володимир Шейгус, директор ІСАР Єднання.

9. Дбати про безпеку та протидіяти вигоранню

Ми вигораємо. Втомлюємося від пандемії, навантажень, невизначеності, роботи з чужим горем. Для багатьох із нас робота у громадському секторі – це ще й щоденний ризик. Ризик переслідувань, нападів, підпалів. Ризик втратити близьких. Ризик не відновитися психічно, захворіти на депресію або тривожний розлад. Турбота про фізичну безпеку та ментальне здоров’я команди – новий «must» керівника. Зміцнюй свій менеджерський потенціал, опановуй практики «mindfulness», турбуйся про своє здоров’я та благополуччя своїх людей. Адже запасних людей у тебе немає. 

«Цього вечора я не знаю, що мене очікує, коли я зможу поїсти чи випити чогось гарячого, не знаю, чи повернусь додому, чи мене затримає поліція, чи доведеться когось іншого визволяти, не знаю, чи цього вечора буду дихати газом із поліційних балончиків, чи повернуся додому в синцях через те, як поліція бере людей в кільце, але я знаю заради кого я це роблю», – Людмила Янкіна, правозахисниця, координаторка проєктів у ZMINA.

10. Виходити й виводити з «бульбашок»

Згортання демократії, наростання популізму – це водночас симптоми й причини нашого бажання заховатися у свої комфортні «бульбашки». «Бульбашки» формуються колом однодумців, однак є герметичними і ретельно фільтрують інформацію, думки та ідеї, які могли би надихнути нас на щось абсолютно нове. «Бульбашки» захоплюють світ, розділяючи й водночас заколисуючи людей ілюзією єдності. Зруйнуй свою «бульбашку»! Шукай та виводь інших людей із «бульбашок», з іхніх середовищ – підприємців, священиків, журналістів, чиновників, митців і депутатів. Шукай канали та механізми взаємодіяти не лише у своєму колі прихильників, а з ширшою аудиторією, яка мало знає, розуміє роль громадянського суспільства. Долучайся до інших спільнот, ініціатив, але інтегруй на базі спільних цінностей і мети!

«Ті, хто виробляють спільну мову, яку може розуміти і приватний, і неприбутковий сектор, є великою потребою цього нового життя, у якому ми всі є по "бульбашках". І нам тепер дуже бракує тих, хто може зводити ці "бульбашки" докупи, хто може бути соціальними інтеграторами, хто може бути перекладачами з мови однієї спільноти на мову спільноти сусідньої. Тих, хто може об’єднувати смисли для одних і інших", – Євген Глібовицький, експерт зі суспільних трансформацій, компанія pro.mova

 [1] «Чо́рний ле́бідь» — теорія, що розглядає важкопрогнозовані та рідкісні події, котрі мають значні наслідки. Автор теорії — Нассім Ніколас Талеб, у своїй книзі «Чорний лебідь: вплив надто неймовірного» увів термін «події типу «чорного лебедя».

[1] VUCA - абревіатура від volatility, uncertainty, complexity і ambiguity (англ. нестабільність, невизначеність, складність і неоднозначність).