У результаті обговорення питань порядку денного Спільнота практиків дійшла висновків:
1.Нещодавні події засвідчили, що в суспільстві виник стихійний громадський рух, який наразі випереджує у розвитку інституційний. Громадські та благодійні організації не встигають відреагувати на потреби широких верств населення. Спостерігається криза довіри – як до органів державної влади, так і до громадських організацій. Останні багато в чому відчувають розгубленість перед новими викликами.
1.1 Одне з найважливіших питань, які потребують нагального вирішення – це створення Стратегічного (або Національного) «порядку денного». Ми маємо стихійне різноманіття громадських активностей, організацій, ініціатив та окремих осіб, які прагнуть змінити наше суспільство на краще, однак спільного бачення майбутнього та спільного плану дій немає. Громадські об’єднання мусять якомога швидше ініціювати та взяти активну участь у виробленні спільного для всієї країни «порядку денного». Україна мусить розуміти, куди прямує, а кожен із секторів суспільства мусить усвідомлювати свою частку відповідальності.
1.2 Нагальною проблемою суспільства є потреба у примиренні. Об’єднання можливе виключно на основі дискурсу безпеки (а не ідентичності), тож необхідно якомога швидше розпочати в суспільстві обговорення бачення спільного майбутнього та спільних проблем, які необхідно подолати (ухвалити «Акт національного єднання»).
1.3 Необхідна системна робота з широкими верствами населення, особливо Південно-Східного регіону, де наразі відбуваються зміни ментальності «тектонічного» масштабу. Люди відмовляються від «зовнішніх опор» і потребують підтримки у процесі відбудови демократичних моделей поведінки. По всій Україні необхідна активність громадського руху для того, щоб інституційні зміни, які відбуваються, перейшли у зміни культурні.
2. Для громадських та благодійних організацій наразі відкривається унікальне «вікно можливостей». Серед основних ролей ОГС, актуалізованих нещодавніми подіями:
2.1. Моделі та практики прийняття рішень у державі повинні бути докорінно змінені з тим, щоб громадськість мала реальний вплив на їх прийняття та реалізацію. Ми повинні зобов’язати органи державної влади вести діалог з громадою, прислухатися до її думки, враховувати суспільні інтереси під час прийняття рішень.
2.2. Ініціювання та підтримка необхідних реформ для перебудови демократичного та вільного від корупції суспільства:
2.2.1. Інтелектуальна підтримка – готовими проектами рішень, нормативно-правових документів тощо. Громадський сектор має підготовлені законопроекти, аналітичні документи, проекти реформ – настав час активно ці напрацювання лоббіювати, поширювати та домагатися їх впровадження.
2.2.2. Підтримка змін до законодавства. Спільноті громадських активістів необхідно долучатися до розробки та лобіювання змін до законодавства про мирні зібрання, змін до податкового кодексу (особливо в частині податкових знижок для місцевих приватних донорів ОГС), положення про громадські ради тощо. Завдання - організувати процес розробки, обговорення та прийняття нової редакції Конституції – з широким залученням громадськості на усіх етапах.
2.2.3. Кадрова підтримка. Концентрувати зусилля на громадському контролі за дотриманням критерію професійності при обговоренні кандидатур на ключові посади. Серед конкретних кроків, які потрібно запровадити – конкурсний порядок заміщення усіх неполітичних посад, підготовка активістів ОГС у рамках кадрового резерву держслужби, включення до програм підготовки держслужбовців курсів щодо взаємодії з громадянським суспільством та ЗМІ.
2.2.4. Необхідно правильно організувати та провести люстрацію. ОГС повинні активно долучитися до процесу підготовки законодавчої бази люстрації та чесно моніторити її проведення.
2.2.5. Запровадження громадського контролю (експертизи) у сфері державних закупівель.
2.2.6. Зміни та реформи повинні мати практичний вимір та досяжний результат. У суспільстві є чіткий запит на докорінні зміни існуючого ладу. Завдання громадських організацій – не допустити чергової профанації реформ.
2.3. Громадський сектор мусить бути взірцем: мати високий фаховий рівень, постійний організаційний розвиток, демократичне врядування, підзвітність та прозорість. Інструментом для цієї мети може слугувати офіційний реєстр/портал, де ОГС могли би розміщати свої фінансові та операційні (програмні) звіти. Організації, які не зможуть чи не захочуть відповідати цим високим стандартам, дуже швидко втратять кредит суспільної довіри.
2.4. Надважливе завдання – акумулювання та спрямування енергії стихійного громадського руху. ОГС повинні організовувати громадський контроль, підтримувати самоорганізацію громадян, широко запроваджувати правові інститути включення в роботу на місцевому рівні. Необхідна також підтримка спроможності ОГС вести потужну роботу з широкими верствами населення з боку донорських структур.
2.5. Події останніх днів та тижнів яскраво засвідчили про величезний потенціал громадян України робити фінансові пожертви та брати участь у волонтерському рухові. Першочергове завдання для громадських організацій – не дати цій готовності зникнути, а підхопити та розвинути. Ще одне важливе завдання – формування національного фонду підтримки громадянського суспільства (на зразок Чехії, Латвії, Хорватії та ін.)
3. Важливою є роль громадських організацій у контексті найближчих виборчих ініціатив, які водночас є можливістю зруйнувати існуючу «вертикаль адміністративного ресурсу» та загрозою її зберегти. Завданням надзвичайної ваги для ОГС стає актуалізація власного «порядку денного» та зобов’язання політиків йому слідувати, а не навпаки.
3.1. Основні проблемні місця, які повинні бути місцями пильної уваги ОГС у виборчому процесі: зміна виборчої системи, проведення судової реформи та організація роз’яснювальної роботи з виборцями проти підкупів та фальсифікацій.
3.2. Головні механізми участі для ОГС – адміністрування процесу виборів (контроль над діяльністю Центральної та дільничних, окружних виборчих комісій, контроль над дотриманням законодавства усіма суб’єктами виборчого процесу); моніторинг безпосередньо процесу виборів; просвіта серед широких верств населення з роз’ясненням прав та відповідальності громадян.
3.3. Розбудова системи співпраці зі ЗМІ у виборчому процесі – головне завдання усіх без винятку ОГС. Широка інформаційна кампанія є єдиним доступним та ефективним способом запобігти спотворенню волевиявлення громадян. Важливо також сприяти появі у медійному просторі нових раціональних, конструктивних спікерів, особливо регіональних (особливо з Південно-Східної України).
4. Розбудова волонтерського руху. Громадяни України хочуть і можуть бути волонтерами, необхідно популяризувати та поширювати практику волонтерства. Зважаючи на критичну ситуацію в країні з наповненням державного та місцевих бюджетів, саме волонтерських рух може та повинен у середньостроковій перспективі частково перебрати на себе роль та функції надавача соціальних послуг населенню. Практично готовий законопроект про волонтерських рух потребує об’єднаних лобістських зусиль усього сектору для його прийняття.
5. Головний виклик сьогодення для ОГС: перестати бути «річчю-в-собі». Прийшов час іти до людей, працювати з ними і задля них, вести роз’яснювальну роботу, залучати до своїх проектів громаду, активно пропагувати демократичні цінності. Ключові цілі для ОГС на сьогодні – розуміти контекст, актуалізувати «порядок денний» та відбудовувати довіру в суспільстві.
Першочергові завдання, щодо яких Спільнота практиків дійшла згоди координувати та поєднувати зусилля:
- створити неформальні консультаційні групи за напрямками: реформи, люстрація, робота з громадою, виборчий процес тощо та організувати процес передачі колективних знань та умінь;
- навчати ОГС активній співпраці зі ЗМІ та використанню т.зв. «нових» медіа, особливо для колективних петицій до державних органів. Співпрацювати з «Громадським телебаченням»;
- координувати роботу існуючих інформаційних платформ, якомога ширше інформувати про власні та партнерські громадські ініціативи, а також створити спеціалізований портал для неформальних місцевих ініціатив;
- звести та оприлюднити на існуючих платформах контакти громадських діячів, експертів, ініціативних груп та організацій задля подальшої координації спільних дій;
- ініціювати проекти, спрямовані на об’єднання країни (навчальні візити, студентські обміни, майданчики для знайомств та зустрічей тощо);
- підтримувати спроможність ОГС вести роботу з широкими верствами населення, з громадою (організувати та провести навчання, поширити методичні посібники, виїздити в регіони - «Несторівська група», «Відкритий університет» тощо);
- реплікувати досвід роботи з місцевою громадою українських фондів громад;
- організувати та провести навчання для ОГС засадам маркетингу та комунікацій;
- організувати роботу «кол-центру» з питань організаційної спроможності для ОГС;
- створити «Методичну раду» при фіскальному відомстві для уникнення колізій та несприятливих тлумачень податкового законодавства;
- популяризувати нові засоби Web 3.0 - електронна демократія, краудсорсинг, а також традиційні соціальні мережі, вірусні повідомлення;
- на наступну зустріч «Спільноти практиків» підготувати діючі практики втілення змін та поширити їх усім охочим.
Головний висновок зустрічі – «Візьми і зроби!». Екперти закликали усіх громадських активістів до поєднання зусиль та координації спільних дій на благо всієї України.
[gallery link="file" columns="5" orderby="rand"]
