У кожному містечку є свій Тузік, якого добре знають місцеві мешканці.
Ймовірно, Тузік у містечку не один. У нього є компанія. А ще – вороги, тобто собаки з інших районів, на яких обов’язково при зустрічі потрібно щонайменше погавкати.
Хтось їх підгодовує, інші оминають десятою дорогою – бояться, що покусають. Дехто навіть може підстрелити або отруїти.
Скільки в Україні таких Тузіків, Дружків і Джеків – достеменно невідомо.
Утім, за даними Washington Post 2018 року, ми входимо в топ-10 країн світу за найбільшою кількістю безпритульних тварин.
На щастя, в Україні існують люди та організації, які хоча б трохи допомагають покращити статистику і життя істот – створюють притулки, турбуються про здоров’я тварин, допомагають знайти їм домівку.
Заступниця голови БФ "Степ" і керівниця соціального підприємства "ЗооХаб" Оксана Чорній – одна з тих людей, яка опікується бездомними собаками і котами.
Жінка мешкає у Бродах Львівської області, працює у притулку та займається соціальним підприємництвом – щоб заробити гроші, на які можна утримувати і лікувати тварин.
Про свою роботу та долю тварин, які блукають вулицями, а потім знаходять свою домівку, жінка розповіла для "Української правди. Життя".
Далі – її пряма мова.
"Ситуація була критична"
Ми організували притулок, бо ситуація була критична – безпритульних тварин на вулицях було багато.
Інколи собаки нападали на людей. Навіть минулого місяця було три випадки, але тварини були не бездомні, а свійські.
Раніше собак відстрілювали, що психологічно дуже впливало на дітей. Сама пам’ятаю, як колись стріляли. Виття тієї собаки до цього часу в мене у вухах. Також тварин труїли.
Так принаймні знають, що є ми. Дзвонять, ми приїжджаємо і забираємо. Хоча досі бувають поодинокі випадки догхантерства.
Ми рятуємо тварин і виставляємо в інтернет, що вони живі-здорові зі словами "Скільки б ви їх не травили, ми все одно будемо їх рятувати!".
"Народжуються – везуть нам"
Спершу ми запитували у людей, чи потрібен місту притулок. І буквально за 2 дні назбирали більше 2 тис. підписів "за".
Тоді організували громадське слухання, круглі столи, де були місцеві мешканці і влада, і там ухвалили рішення про будівництво невеличкого центру.
Ми почали працювати з 2016 року. Створили благодійний фонд "Степ" і на базі комунального підприємства організували невеличкий тимчасовий притулок з розрахунку на 40 тварин.
Спершу забирали тварин з вулиці. Потім їх почали звозити до нас місцеві.
Народжуються – везуть нам. Якщо відмовляєш, починають викидати або підкидати.
От люди понабирають по 3-4 собаки. Тварини множаться, а потім їх нікуди діти.
Бувало, що ми відмовляли, бо не було місця. То потім нам дзвонили і казали, де викинули тварину. Довелося підбирати.
І так одна людина робила вже тричі.
Нам постійно дзвонять: там викинули, там викинули. Ми їздимо і збираємо їх по місту. Бувало таке, що в день могли підібрати 20 тваринок.
Оскільки ми знаходимося на кордоні чотирьох областей, собак везуть не тільки з нашої громади. До нас звертаються і з Почаєва, і з Кременця, і з Радивилова, і з Радехова, навіть з Червонограда були. І з львівського боку теж.
Дуже багато випадків є, коли в селах помирають люди, собаки залишаються самі. Якось з одного подвір’я ми забрали 5 тварин. Але потім всіх прилаштували.
Тепер собак – 200. Працівників притулку – троє. На наші плечі лягло все.
Ми самі займаємося організацією, доставкою кормів, повністю виконуємо всю роботу по догляду за тваринами.
Місцева влада нам дала землю і допомагає їх прогодувати, виділяє кошти на стерилізацію бродівських тварин і частково на лікування.
Безлапа Майка, старий Гомер, 20 котів, курка і коза
Стареньких тварин у нас небагато.
Як тільки-но ми відкрилися, підібрали немічного сліпого пса, який біг по дорозі. Він у нас вже живе 5 років. Звати його Гомер.
Підкидають і дворняжок, і породистих.
Буквально вчора підібрали шпіца – заблошеного, з поламаним хвостиком і з трьома зубами.
У нас живе безлапа Майка. Із Золочева її привіз був мужчина – побачив, як та виповзла з лісу закривавлена.
Таке враження, що їй хтось просто відрубав ті лапи.
Живе Майка в нас років два. Зараз на своїх костяшках досить непогано бігає.
Ми замовляли протези для неї, але їй на них ходити важко – треба було кісточки підпилювати. Ми вже вирішили її не мучити і залишити, як є.
Вона живе тут, любить котів, собачок, в неї є рух, життя. Завжди поруч є ми і тварини.
Одну собачку, що в нас перебуває, раніше двоє підлітків побили в мішку і викинули на сміттєзвалище. Зараз ведеться слідство.
Собака молода, повністю адаптована, контактна. Хоча я бачу, що вона в нас і залишиться, бо звикла.
Крім собак, у нас є ще 20 котів. Але бувало і 80.
Недавно на заправку викинули висловухе кошеня. Ми виставили в інтернет, то її швидко забрали.
Ще у нас зараз живе одна коза і курка.
Нам якось зателефонували люди і попросили, щоб ми забрали козу, бо вона не доїться, і її просто заріжуть.
В кози була анорексія. Ми її відгодували, і зараз коза дає нам по 2 літри молока. І наші коти мають що їсти.
З куркою вийшло випадково. Ми приїхали на птахофабрику за кормами, а курка втекла була, і нам дозволили її забрати.
Казали: "Вона і так така нещасна, вона не виживе". Нічого, он вона у нас вижила, спить разом з котами.
Частина тварин все одно залишається на вулицях
Всіх тварин ми не відловлюємо, бо є дуже багато тих, які вже прижилися по дворах.
У нас люди, які їх годують, не хочуть, щоб тварин забирали.
Недавно ми з одного подвір’я забрали маму і дочку.
Дочку простерилізували, а маму забрали, бо вона вже дуже старенька, на неї лишаї кинулися. Але люди просять назад повернути.
Якщо захочуть, то повернемо. Але їй у нас теж добре. Стабільна їжа, варена курочка з макаронами, дах над головою і компанія весела.
За кожною твариною по подвір’ях є закріплені опікуни, які їх годують. Ми стараємося привозити їм корми, і вони контролюють, скільки і де є тварин, кого треба простерилізувати, кого полікувати.
Принаймні у нас в місті немає голодних собак і котів. Якщо з’являється худа тварина, отже, її хтось недавно вивіз.
"За минулий рік ми прилаштували більше 800 тварин"
Десь за минулий рік ми прилаштували більше 800 тварин.
Тоді, коли був строгий карантин, все одно через інтернет (Facebook-сторінку Бродівського центру адаптації тварин "СТЕП" – ред.) виставляли тваринок, люди нам телефонували, і ми розвозили їх по домівках.
Ще у нас четвер, субота – базарні дні, і ми виходимо з цуценятами і кошенятами і просто роздаємо біля ринку. Люди вже знають наше місце, і кому потрібні тварини, туди йдуть.
І якщо людина не знає, що робити з твариною, то може прийти туди і віддати. Буває таке, що одні приносять, щоб віддати, а інші одразу ж забирають.
Так тварини не потрапляють на вулицю чи в притулок.
Ми тварин стерилізуємо й одразу виставляємо на прилаштування. Або люди приїжджають, дивляться, вибирають.
Стерилізованих розбирають усіх. Тільки того фінансування, що ми отримуємо з міської ради, нам не вистачає, щоб всіх простерилізувати, бо там розбивається сума по місяцях.
В місяць ми можемо стерилізувати 4-5 тварин. Фактично, після стерилізації цих тварин одразу віддаємо.
Цуценяток ми лише вакцинуємо, але даємо гарантію, що коли вони підростуть, зробимо безкоштовну стерилізацію.
За свої послуги ми ставимо символічну ціну в одну гривню. А люди, хто скільки вже захоче кинути в скриньку, стільки кидає. Наше завдання – прилаштувати.
Наші собачки є кругом. В Радехів ми веземо дуже багато, Радивилів у нас забирає тварин, Бродівське ОТГ, у Львів ми відвозили, у Зимну Воду, одне цуценя поїхало в Бердянськ, інше – в Карпати, одне відправили в Одесу.
Відсоток повернень мінімальний. До відсотка, навіть менше. От нещодавно повернули собачку, брали три роки тому.
Люди жили в орендованому будинку, переїхали в квартиру, де їм не дозволили тримати тварину, тому нам її повернули.
Зоохаб: заробляти кошти і на них утримувати тварин
Нещодавно ми розпочали проєкт "Запуск соціального підприємства "ЗооХаб" за підтримки ГО "Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадянського почину "Єднання" та за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Ми організовуємо соціальне підприємство, щоб брати людей на роботу, оскільки волонтерами переважно йдуть тільки діти, а нам потрібні не те, що дорослі люди, нам потрібна чоловіча сила.
"Зоохаб" також створюється для того, щоб заробляти кошти і утримувати безпритульних тварин, щоб ми могли стати самодостатніми і не залежати від громадського бюджету.
Насамперед, що ми хотіли – це підняти ветеринарію.
Коли ми починали, ветеринарія була на такому низькому рівні, що мені доводилося самій вчитися робити уколи і шукати літературу, як лікувати тих тваринок. Бо зовсім не було кому.
Ветеринари були, але таку кількість ми були фінансово неспроможні оплатити.
У нас також була проблема стерилізації.
Тепер купили хірургічне обладнання, у нас є хороший спеціаліст, операцію робить настільки бездоганно, що не треба ніякого післяопераційного догляду, шовчик на 2-3 ниточки, ніякої крові, щоденно маємо замовлення.
Ми вже навіть виграли тендер на 90 тис. грн на надання ветеринарних послуг.
Зараз ці гроші, що ми отримаємо, зможемо вкласти у будівництво нового притулку приблизно на 200 тварин.
Плануємо закінчити до 2022 року. Якщо знайдемо донорів, можливо, вдасться швидше.
Ми хочемо надавати не лише ветеринарні послуги – думаємо про різні напрямки.
Один із варіантів – зоокафе. В майбутньому, можливо, навіть будемо виробляти свою лінію кормів для тварин, плануємо робити реабілітацію для діток і військовослужбовців.
Це все в перспективі. Поки що надаємо ветеринарні послуги і чекаємо на другий транш, вирішуємо, що будемо робити далі.
Ми хочемо збудувати такий притулок, щоб у людей зникли асоціації, що притулок – це як концтабір.
Щоб був майданчик для вигулу тварин, щоб тварина була повністю адаптована, пройшла навчання з кінологом.
Ми хочемо зробити так, щоб тварина мала свободу, щоб не сиділа закрита в клітці.
Світлина про ініціативу "ЗооХаб" буде однією із 30, які будуть представлені на фотовиставці "Незалежність – це я. Незалежність – це ми. 30 історій змін до річниці відновлення незалежності", яка демонструватиметься у Києві на пішохідному мосту між Володимирською гіркою та Аркою дружби народів з 15 вересня до 1 жовтня 2021.
Фотовиставка стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку в межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України", а також у межах проєкту "Європейський Союз для сталості громадянського суспільства України", що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Матеріал з ресурсу "Українська правда. Життя"
Авторка: Катерина Хорощак
Фото Олександра Хоменка
