Громадська організація – це неймовірна кількість можливостей для реалізації найсміливіших, креативних ідей, пошуку нових друзів, особистісного та професійного розвитку, а ще це чудовий інструмент розвитку своєї громади. Принаймні, так вважає керівниця Волинського Інституту Права (ВІП) Ірина Гайдучик. 1 березня 2021 року ВІП відзначатиме свою 11-ту річницю. За словами пані Ірини, чим довше організація працюватиме, тим більше «обростатиме» надійними партнерствами, а отже, з’являтиметься більше можливостей для залучення ресурсів.
Піар наступний після стратегічного планування
Один з перших грантів від ІСАР Єднання ви отримали на опанування специфіки піару громадської організації. В чому його особливість і чи вдається впроваджувати заплановані піар-дії?
– Піар – це дуже складна тема для багатьох громадських організацій. Згадаймо слова «якщо про цей захід не написано публічно, значить, він не відбувся» чи запитання «а якщо ми вийдемо на вулицю і запитаємо пересічних мешканців про Волинський Інститут Права, скільки людей вас знатиме?»…Тому піару громадські організації мають приділяти багато часу і зусиль. І мені здається, що саме паблік рилейшнз стоїть на наступній сходинці після стратегічного планування. Як мінімум тому, що до вас не будуть звертатись, якщо про вас не знатимуть. І це стосується і бенефіціарів, і партнерів, і донорів".
Ми з цим напрямком розвитку почали активно знайомитись у 2013 році, саме тоді отримали перший грант від ІСАР Єднання на розробку власної PR-стратегії. Звісно, ми і раніше про себе розповідали, але саме тоді зрозуміли, що це надважливе завдання для громадської організації: формувати правильні меседжі, шукати ефективні канали комунікації із цільовими групами, розповідати про себе владі, донорам та потенційним партнерам як про системну та якісну організацію. З тих часів ми неодноразово переглядали нашу піар-стратегію, не тому, що вона «застаріла», а тому, що вважаємо її робочим і постійно потрібним документом. Зараз ставимо для себе за завдання розробити smm-стратегію, яка є логічним продовженням нашої комунікаційної стратегії.
Як би ви оцінили роль та місце Волинського Інституту Права в місті, області, країні?
– Останні більш ніж 6 років наша діяльність зосереджена у територіальних громадах, які пройшли процедуру об’єднання. Луцька громада у цьому процесі не була першою, а отже, в обласному центрі залишалось тільки наше юридичне місце знаходження. Практично кожен наш робочий день ми проводимо в роз’їздах по області, де ми, наразі, впізнавана організація, до якої часто звертаються ініціативні групи та представники органів влади, недержавного сектору. Напевне, одним із наочних прикладів нашої ролі є Форум із розвитку громадянського суспільства, що відбувся наприкінці 2020 року. Він зібрав понад тисячу учасників в онлайн та 75 в офлайн форматі. Серед них були представники громадських організацій, влади і донорських організацій.
Крім того, на рівні країни представники нашої організації долучаються до робочих груп із напрацювання експертних рекомендацій щодо розробки статутів територіальних громад та використання інструментів громадської участі. Неодноразово брали участь у обговоренні пріоритетів донорського фінансування з огляду на регіональні потреби та особливості. Проте, вважаємо, що ВІП потребує закріплення своєї лідерської позиції, зокрема, на рівні країни.
Не робіть своїх помилок, вчіться на наших
Ви співпрацюєте з іншими ГО, маєте усталені зв’язки з владою, добру репутацію у донорів. Відчуваєте себе гуру чи дієте за принципом «рівний рівному»?
– Ми в першу чергу шукаємо партнерів: і серед влади, і серед громадського сектору. І якщо показово вважати себе «великими експертами», партнерські стосунки побудувати буде складно. Переломом у стосунках із донорами і здобутті репутації стало те, що ми їх розцінюємо як партнерів, з якими у нас співпадають місії та завдання. Якщо у нас виникають труднощі, ми не боїмось про них говорити, бо ж «звіт не приймуть»… Ми, як регіональна ГО, є в тому числі, інструментом формування порядку денного донорів, і якщо ми будемо лише розповідати про те, які ми класні і як нам все чудово вдається, то якої реальності ми очікуємо?
В той же час, якщо ми хочемо навчити інші громадські організації, ми намагаємось передати максимум знань та розповісти про «підводні камені», з якими стикались, адже так хочеться, щоб інші вчились на наших помилках, а не робили своїх. При цьому ми не відчуваємо себе «розумнішими». Ідеальних організацій не існує. І часто, спілкуючись з іншими ГО, навіть молодшими, ми навчаємось і у них. Робимо багато кроків і заходів для об’єднання громадського сектору Волині, не розглядаємо інші ГО як конкурентів, тому часто «підтягуємо» їх до наших проєктів, щоб передавати досвід у тих сферах, якими ми займаємось.
Крім того, три роки назад започаткували спільне публічне звітування громадського сектору Волині, адже розуміємо, як важливо у нашій діяльності бути публічними та прозорими. І, звичайно, показати свою експертність дуже важливо, щоб здобути авторитет потрібного та надійного партнера, проте, на нашу думку, це можливо лише через принцип рівний рівному, який ми використовуємо і на наших навчальних заходах для жителів територіальних громад, і у роботі із громадами, і у спілкуванні із громадськими організаціями.
Розвиток – потреба, а не бажання
Пані Ірино, як вважаєте, громадська організація повинна шукати гроші на свій розвиток чи правильніше все робити безкоштовно, бо ви все ж таки не бізнес?
– Розвиток громадської організації – це не бажання, а першочергова потреба. Лише розвиваючись, шукаючи нові підходи, рішення, ідеї можна працювати із цільовими групами і підтверджувати чи здобувати свій авторитет. Дивно буде, якщо наша громадська організація буде консультувати інших щодо організаційного розвитку, не маючи досвіду, повчального чи хорошого, за своїми плечима. І, звичайно ж, будь-яка, громадська організація, плануючи власний розвиток, потребує коштів. Ми не бізнес, який свої прибутки частково може перерозподіляти на навчання, підвищення кваліфікації працівників чи вивчення досвіду інших. Але ми, як і бізнес, маємо нашу місію, завдання та цільові групи, для яких хочемо працювати якісно. Тому, ми маємо бути у пошуку коштів, в тому числі і власних, на свій розвиток.
Зауважу, що карантинні обмеження мають і свої позитивні сторони, адже тепер бажання навчатись і розвиватись легко задовольнити користуючись інтернет-ресурсами чи відвідуючи тренінги онлайн, що не потребує стільки фінансів. Проте, для мене очне навчання все рівно набагато ефективніше.
Крім іншого, є тренд, про яки мають пам’ятати лідери громадських організацій, що хочуть працювати систематично, а не ситуативно. Організації та структури, від яких усі чекають оголошених конкурсів і ресурсів, все більше приділяють увагу рівню інституційного розвитку організації, яка виступає потенційним партнером. Отже, якщо хочемо отримувати ресурси, маємо цей рівень мати не на папері чи у планах, а у повсякденній діяльності.
Як відбувається процес усвідомлення потреб організації? Хто продукує ідеї і приймає рішення щодо необхідності навчання персоналу чи розробки певних політик – складових організаційного розвитку?
– В нашій організації відбувається постійний аналіз потреб організаційного розвитку, як самостійний, так і за супроводу незалежних експертів. Так, у 2018 ми проходили незалежну зовнішню оцінку організаційного розвитку, що дозволило сформувати план потреб та розпочати його реалізовувати. Крім того, напрацьовуючи стратегічні документи, в т.ч. стратегію розвитку організації, ми оцінюємо прогалини у потенціалах, що дозволяє вносити їх у план організаційного розвитку та працювати над пошуком ресурсів для навчань, вивчення досвіду чи консультаційного супроводу експертів для їх усунення. Працюючи над підготовкою проєктних заявок до ІСАР Єднання, наша організація постійно самостійно проводить оцінку організаційного розвитку, що також дозволяє бачити потреби організації.
У 2018 році наша організація започаткувала практику формування навчальних планів для працівників організації. Вони визначають індивідуальні навчальні потреби кожного працівника. Аналізуючи ці плани, ми і формуємо загальний план навчань, який реалізовується протягом року.
Себе показати, на інших подивитись
Пані Ірино, серед потреб, які вам допомогли задовольнити грантові кошти, є отримання досвіду на виїзді (навчальні поїздки). Що це було? Хто саме виступив для вас «приймаючою стороною»? Чому навчилися, що запозичили?
– Завдяки підтримці ІСАР Єднання здійснювати навчальні поїздки у нас виходить раз на рік. У 2018-му нас приймав на Закарпатті Благодійний фонд «Центр громадських ініціатив» (м. Перечин): ми пройшли майстер-клас з фінансового планування та моніторингу виконання фінансових планів організацій громадянського суспільства. Наразі Волинський Інститут Права активно використовує практику річного фінансового планування та звітування.
У 2019-му році ми відвідали Львів. ГО «Жіночі перспективи» поділилась з нами
досвідом регрантингової підтримки, в тому числі із застосуванням гендерного підходу. В результаті ми започаткували новий напрям діяльності – надання грантової підтримки іншим ОГС і супроводжували реалізацію п’яти проєктів у Волинській області.
У червні 2020-го року ми на три дні поїхали до Одеси, де навчались підвищенню аналітичної спроможності у Всеукраїнської громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення». Після цього народилися дві проєктні ідеї, що передбачають проведення аналітичних досліджень та є актуальними для сфер діяльності нашої організації, і одну із розроблених проєктних пропозицій ми вже подали на конкурс. Наразі очікуємо результатів розгляду.
П’ять порад досвідчених
Якщо виникла ідея створення громадської організації – не варто боятись її практичного втілення.
- Потрібно визначити та окреслити свою спеціалізацію. Не варто братись за все та одразу і намагатись врятувати увесь світ, варто зосереджуватись на конкретних завданнях.
- Якщо виникають сумніви чи запитання, звертайтесь до організацій з досвідом – вони допоможуть, підкажуть та порадять.
- Сприймайте донорів не як «вищі сили», які мають дати вам фінанси, а як партнерів, з якими у вас співпадіння цінностей, місій та завдань.
- Пам’ятайте: сильна, в т.ч. ресурсно, лише та організація, яка має конкретні напрямки діяльності, чітко окреслені, відомі бенефіціарам, партнерам та владі.
Відгук з мережі про ВІП
Ви вмієте вчити й організовувати інших, даєте поштовх, а інколи і "чарівний" пендаль. Організовуєте спільні звіти, це дає можливість згадати і побачити реальну картину того, що та чи інша організація зробила за рік. І звісно Форум розвитку громадянського суспільства, за що вашій команді окрема подяка. Ви – молодці! …А ще я скучили за кльовезними тренерами та навчанням, але це претензія не до вас, а радше до ковіду, який вніс в наші життя свої корективи. Тож, ВІПи, бажаємо вам багато роботи, натхнення і щоб до вас тягнулися хороші люди, а рівнялися усі без виключення.
Олена Самойленко, спеціальний кореспондент платформи «Маркетплейс»
