- “Можна я скажу це стоячи?.. Завдяки вам я знайшов сина", - кажучи це 50-річний Олег не стримував сліз. Зимового дня він стояв посеред офісу Благодійного фонду "Голоси дітей" (Voices of Children) у Києві разом із Миколою - колишнім вихованцем прифронтового дитячого будинку на Сході України, вдячно тиснучі руки присутнім. Нарешті офіційно Олег і Микола - родина.
Чоловік вперше побачив підлітка на екрані. Був закритий показ документальної стрічки "Будинок зі скалок" (A House Made of Splinters, 2022) - про українських дітей, котрі через недбалість батьків опинилися в притулку поблизу зони бойових дій на Луганщині. 13-річний Коля - головний герой, чия історія вразила глядачів по всьому світу. Над фільмом спільного виробництва України, Данії, Швеції та Фінляндії кілька років працювали і співзасновники фонду "Голоси дітей" Азад Сафаров (Azad Safarov) та Олена Розвадовська (Оlena Rozvadovska). Це друга робота данського режисера Сімона Леренґа Вільмонта про українських дітей, яка крім низки престижних нагород дістала номінацію на цьогорічній кінопремії "Оскар" як "Найкращий документальний повнометражний фільм".
За словами голови правління БФ "Голоси дітей" Олени Розвадовської (Olena Rozvadovska), "Будинок зі скалок" - частина адвокаційної роботи її команди і можливість донести світу дитячі голоси, які свідчать: війна в Україні триває ще з 2014 року.
"Бо тут діти!"
2015-го правозахисниця Олена Розвадовська полишила роботу речниці Уповноваженого з прав дитини і рушила на український Схід. Подальші 5 років її авто рішуче продиралось битими шляхами у прифронтові містечка й села Донеччини та Луганщини. Колеги жартома кличуть Олену "мамою дітей Сходу", адже вона стала відданою захисницею тутешнього дитинства і другом постраждалих від війни сімей. На роки.
Під час чергової поїздки в Луганську область у 2019-му жінка познайомилась із журналістом-документалістом Азадом Сафаровим. Вони разом заснували Благодійний фонд "Голоси дітей", аби надавати психологічну та всебічну допомогу якомога більшій кількості українських родин із дітьми. Сьогодні "Голоси" - це команда з понад пів сотні проактивних людей, до якої залучені більше 60 психологів, яка має 9 осередків у різних куточках країни, а також сотні волонтерів і благодійників за кордоном, включно з американською телеведучою Опрою Вінфрі.
- "За 5 років роботи на Сході ми переконалися: якщо дитина отримує вчасно якісну підтримку та опору дорослого.., їй легше впоратись із жорсткою буденністю. Травма війни впливає на людину десятиліттями. Дитяча психіка має властивість відновлюватися. Однак, без швидкої допомоги фахівців, цього може не статися", - говорить Олена Розвадовська, додаючи, що сьогодні кожен неповнолітній в Україні є дитиною війни.
За даними благодійного фонду, загалом від війни в Україні вже постраждали понад 3,3 мільйони дітей. Аби вони не лишались сам-на-сам із цим досвідом, "Голоси" надають психосоціальну допомогу і реабілітацію, адресну та гуманітарну допомогу, а також забезпечують освітні можливості та адвокацію прав дітей.
- "Ми працюємо індивідуально і комплексно. Наша мета - не одноразова допомога, а підтримка знаннями та навичками, необхідними для того, аби дитина або родина мали змогу в подальшому розвиватися і зростати самостійно, а також забезпечити нормальний для себе рівень життя в умовах війни", - зазначає Валентина Кириченко, радниця з розвитку спроможностей та управління грантовими проєктами БФ "Голоси дітей".
Чути і діяти знову
Алла Ширшина пам’ятає кожного, хто звернувся до благодійного фонду по допомогу. Хто пережив евакуацію, окупацію, знищення житла чи загибель рідних. 8 років тому вона переїхала з рідної Тернопільщини у місто Світлодарськ Донецької області, де опікувалась місцевою молоддю і дітьми. Тут Алла познайомилась із майбутнім чоловіком Олександром, тут народились їхні донечка і син. З травня 2022-го місто захоплене, а Олександр служить у лавах захисників. Очікуючи коханого в Тернопільській області, Алла дбає про 3-річну Єву і 4-річного Сашка. Майже три роки вона менеджерить гуманітарний напрямок БФ "Голоси дітей".
За словами жінки, на жаль, не всі травмовані війною розуміють, наскільки важливо вчасно звернутись до психолога. Часом від першого контакту до запису на консультацію минає більше пів року…Але є також чимало успішних історій про віднайдену опору і новий сенс життя.
Серед них - історія Ірини Литвин, яка познайомилась із Аллою та командою "Голосів" тоді, коли почувалась "найслабшою за свої 32 роки". Виїжджаючи з обстріляного загарбниками міста Волноваха на Донеччині, Ірина забула вдома слухові апарати доньки Поліни, яка втратила слух у ранньому дитинстві.
- "Не встигли дістатись місця збору на евакуацію: почався обстріл вулиці, якою ми бігли з дітьми. Пощастило, що виїжджала колона автівок і в одній нам знайшлось місце…", - згадує Ірина Литвин день, коли з двома дітьми залишала нині окуповане місто.
Завдяки фонду 9-річна Поліна знову добре чує і разом із братиком Дмитром та мамою переїхала з приміщення дитячого садочка до санаторію "Джерело" у Трускавці. Тут мешкають близько 300 вимушених переселенців, якими опікуються "Голоси".
Участь в одній з подій фонду відкрила в Ірині організаторські здібності. Тепер вона - частина команди осередку фонду в Трускавці і координаторка екскурсій Закарпаттям.
- "Напевне, організаторська жилка була в мені завжди, але я не знала, куди цю енергію скерувати. Нинішня робота для мене - ідеальна: я набула впевненість в собі і розумію, в якому напрямку можу і бажаю розвиватися", - ділиться Ірина.
Війна не вкраде мрію!
"Голоси дітей" - не лише звучна назва. Благодійний фонд в буквальному сенсі дає голос дітям.
У складі команди є Дитяча консультативна рада, яка долучається до обговорення важливих питань, а ще фонд документує дитячі історії, які надихають і мотивують навіть дорослих. Так, за підтримки ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) БФ "Голоси дітей" реалізував проєкт "Хроніки дітей війни".
Це 8 відеоісторій дітей-переселенців з різних регіонів України, які доводять: війна не здатна вкрасти мрію. Один з героїв - 17-річний Матвій Суслов зі селища Нью-Йорк на Донеччині. До повномасштабного вторгнення активний юнак у співпраці з "Голосами" почав реалізовувати будівництво омріяного футбольного корту в рідному селищі. Війна завадила втіленню задуму, однак не зламала Матвія.
Сьогодні він працює волонтером у гуманітарному медичному центрі Києва. Навчає тактичній медицині та веде відеоблог про надання першої домедичної допомоги. Він хотів би продовжити розвивати свій регіон і вже готовий відновлювати зруйновану ворогом країну.
- "У нас буде дуже багато роботи”, - рішуче говорить Матвій Суслов.
Запис прямого ефіру з волонетром Матвієм Сусловим та Валентиною Кириченко, радницею з розвитку спроможностей та управління грантовими проєктами БФ "Голоси дітей" можна переглянути на нашій фейсбук сторінці або на ютуб каналі.
