- “Досі пам’ятаю цю картину - заходжу в кімнату для катувань, зліва на дротах висить людина, побита вся, а праворуч сидить російський військовий, спокійно записує свідчення... І знаєте, цей запах мокрої ганчірки, просякнутої кров’ю.., досі відчуваю”, - це 17-річний Влад Буряк згадує свої 90 днів у полоні росіян. У квітні 2022-го військові РФ висадили хлопця з авто і викрали на одному з блокпостів дорогою з окупованого Мелітополя до підконтрольного Запоріжжя, де на нього чекав батько.
Історія цього злочину облетіла світові медіа. Завдяки розголосу і міжнародній співпраці "Служби розшуку дітей" всеукраїнської громадської організації “Магнолія” Влад Буряк через три місяці повернувся до рідних.
- “У цій ситуації ми використали весь 20-річний досвід розшуку та нетворкінгу, - розповідає Марина Липовецька, керівниця “Служби розшуку дітей” ВГО Магнолія, член правління європейської Федерації Missing Children Europe.
- "Було важливо створити колосальний міжнародний тиск на викрадачів, щоб зруйнувати їх пропагандистські тези в дусі “ми українських дітей не викрадаємо, а рятуємо, евакуюємо та всиновлюємо”. Увесь світ дізнався: росіяни реально викрали дитину та ще й шантажують батька”, - зазначає Марина.
Врешті викрадачі відступили і батько зміг у супроводі української поліції забрати сина.
- “Ми плакали, коли 8 липня отримали відео, в якому Влада випускають із авта і він переходить лінію розмежування й обіймає батька. Наступного дня - мій День народження і це був кращий подарунок у моєму житті”, - говорить керівниця “Служби розшуку дітей”.
Скільки всього юних українців окупанти викрали й вивезли, в “Магнолії” точно сказати наразі не можуть. Однак, за словами Марини Липовецької, за 9 місяців повномасштабного вторгнення “Служба розшуку” отримала понад 2600 звернень - це більше, ніж за всі 20 років роботи організації. 600 дітей “Магнолія” відшукала. Ще стільки ж кейсів ВГО кваліфікувала як “хвилююче ризикові”.
- “Це випадки, коли дитина зникла сама, або ми отримали інформацію про вбитих батьків, чиї діти зникли. Це також міжнародні кейси, коли діти самостійно перетинали кордон. Для цих випадків ми використовували всі наші заходи із поширення інформації і залучали блогерів”, - пояснює Марина.
З перших днів війни вона з командою не припиняла своєї роботи. У березні ворожа ракета пошкодила гарячу лінію “Магнолії” і через обстріли відновити її не було можливості. ВГО залишилась без зв’язку і донорського фінансування. Марина з колегами сидячи хто в підвалі, хто в льосі, писали грантові заявки та шукали альтернативні ресурси для продовження своєї діяльності.
- “Нас бомбили, однак ми вчотирьох в режимі 24/7 отримували й обробляли звернення від людей, бо розуміли, що настали часи, коли ми потрібні як ніколи раніше”, - говорить очільниця “Служби розшуку дітей”.
- “…Коли розумію, що діти зникають не тому, що посварились із батьками й пішли з дому, а тому що ракета потрапила в будинок, і невідомо чи вони вижили, або батьки думали, що краще відправити дитину в село, а прийшли росіяни і діти опинились в окупації, переді мною не стоїть питання чи продовжувати роботу. І не стояло ніколи, бо для мене - це місія, і по-іншому просто не можу”, - пояснює Марина Липовецька своє рішення залишитись в Україні.
Завдяки підтримці ІСАР Єднання ВГО “Магнолія” змогла перейти на інструменти онлайн-консультування і прийняття звернень, а також посилила свою команду спеціалістами для адміністрування, комунікації та налагодження співпраці з європейськими колегами.
За її словами, найбільші виклики для громадського сектору та всього українського суспільства - попереду, після Перемоги. Адже всіх депортованих та евакуйованих дітей потрібно буде повертати, в тому числі й вивезених до рф та Європи вихованців інтернатів.
- “У Європі немає інституційних форм виховання. І от закінчується війна, не сумніваюся, що нашою Перемогою, вірю, що вже скоро, але чим більше часу діти проводять там, тим більше вони звикають до тимчасових сімей… І що для них буде кращим? А як повернути, наприклад, родичам - бабусям і дідусям, дітей, чиїх батьків вбили, а їх самих викрали, змінивши імена та прізвища?”, - зазначає Марина Липовецька. Вона додає, що розшуки в росії ускладнені відсутністю готових до співпраці організацій та волонтерів.
У “Магнолії” переконані, що зараз, як ніколи, потрібно, аби українська громадськість, влада і міжнародні партнери були єдиним фронтом у боротьбі за дитяче майбутнє.
Проєкт "Посилення спроможності "Служби розшуку дітей" ВГО "Магнолія" швидко та ефективно реагувати на випадки зникнення безвісти дітей в Україні та країнах Європи та сприяти їх розшуку" підтриманий ІСАР Єднання у межає проєкту "Швидка підтримка спроможностей громадянського суспільства України діяти в надзвичайних обставинах" за фінансової підтримки USAID.
