“Десяту вирву вирішили лишити, щоб онук в ній розводив карасів”, - розповідає Микола із села Мощун під Києвом. Чоловік показує на камеру гігантський кратер від вибуху на своєму городі і згарище на місці будинку. У березні 2022-го після запеклих боїв українські захисники героїчно зупинили в Мощуні наступ окупантів на столицю. В морозному грудні кінорежисерка Марина Рощина зафіксувала історію Миколи для проєкту “Архів війни”. Це інноваційна база даних, створена громадськими організаціями “Докудейз” та Infoscoop про події від 24 лютого 2022 року в Україні.

За рік існування “Архів” зібрав понад 300 свідчень з експедицій країною і понад 3,7 млн впорядкованих аудіо, фото й відеофайлів від чисельних організацій громадянського суспільства та звичайних людей. Він слугує джерелом наукових та мистецьких робіт, інструментом боротьби з російською пропагандою, і може бути використаний проти агресора у кримінальних судах.

ФОТО: Микола і вирва

Жива хроніка

 “Ця війна рефлексуватиметься поколіннями. Всі шукатимуть правду, і  важливо, аби за допомогою першоджерел”, - говорить 29-річна Марія Бучельнікова, координаторка проєкту “Архів війни”.

До повномаштабного вторгнення вона відповідала за комунікації Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та DOCU/КЛУБів, засновницею яких є Громадська організація “Докудейз”. З лютого 2022-го команда фестивалю призупинила поточні проєкти і спрямувала зусилля на нову ініціативу - “Енциклопедію війни”, яка згодом еволюціонувала в “Архів”.

“Уперше в історії ми маємо можливість фіксувати свідчення очевидців у режимі онлайн, і кожен може долучитись до цього процесу через наш “Архів”. Щодня, збираючи та зберігаючи фото, звуко- й відеозаписи ключових подій української хроніки, ми робимо їх видимими для всього світу”, - продовжує Марія Бучельнікова.

ФОТО: Марія Бучельнікова

За її словами, в перші ж дні війни на команду документального фестивалю з усіх каналів зв’язку “вихлюпнулися” тисячі відео, тож кіношники не могли стояти осторонь і вирішили їх архівувати.

“Пам’ятаю, як після Революції Гідності чимала кількість цінних документальних свідчень тогочасних подій були втрачені. Щоб цьому зарадити, ми створили надійне сховище”, - пояснює координаторка “Архіву війни”.

У співпраці з Infoscopе та за підтримки ІСАР Єднання в червні 2022 року ГО “Докудейз” запустила інноваційну цифрову платформу для збору, впорядкування та збереження матеріалів. У фокусі проєкту - не лише воєнні події, а, передусім, люди та їхнє життя в умовах воєнного часу.

ФОТО: кинорежисерка Марина Рощина

“Архів” розповідає про досвід евакуації та окупації, життя під час блекауту й інші щоденні виклики, спостереження та емоції, історії опору і народний гумор”, - перелічує Марія Бучельнікова, додаючи, що в перспективі проєкт можна трансформувати у цифровий музей.

Сьогодні “Архів війни” це:

●       ~3,300 годин відсортованих і протегованих відео й аудіо,

●       2500+ годин матеріалів, завантажених з відкритих джерел,

●       ~36 000 зафіксованих подій війни та подій з ознаками воєнних злочинів.

У команді проєкту зазначають: платформа “Архіву” - автентична розробка українців, що враховує кращі іноземні практики, але без зовнішнього контролю з боку третіх сторін. Розпізнавати зображення і транскрибувати записи допомагає штучний інтелект.

“Платформа збирає і впорядковує дані з відкритих джерел, самостійно конвертує і завантажує файли, - пояснює Марія Бучельнікова. - Після первинної верифікації наші аналітики супроводжують кожен матеріал тегами для миттєвого пошуку в каталозі за локацією, датою і описом”, -  зазначає координаторка проєкту. За словами Марії, каталог побудований з урахуванням українського та міжнародного досвіду правозахисників, а також відповідає стандартам використання матеріалів як доказів у Міжнародному кримінальному суді. Команда тісно співпрацює з правозахисними організаціями, котрі ініціюють судові процеси для покарання винних у злочинах проти українців.

База даних “Архіву” надійно захищена від несанкціонованого втручання. На час воєнного стану доступ до сховища обмежений.  Отримати його  можна лише за запитом і після перевірки особи. Звичайні користувачі(ки) мають доступ до першого рівня сховища. Правозахисники і юристи  - до другого, з чутливим вмістом. Матеріали третього рівня доступні лише авторам. Проєкт гарантує власникам інформації конфіденційність.

Сучасні архіваріуси

Користувачі можуть надіслати файли через телеграм-бот або форму на сайті. Далі документальні матеріали опрацьовує команда з 8 аналітиків, які передивляються, сортують і додають описи до сотень відео-, фото і звукових файлів.

“Одна команда викачує матеріали на сервер, вивчає, конвертує і супроводжує метаданими (дата, час, місце), інша - детально їх передивляється і створює інформаційні картки під кожну подію або  воєнний злочин, здійснює рісьорч з матеріалу”, - пояснює Марія Бучельнікова.

Надскладне завдання для команди “Архіву”, говорить вона, - це щоденний контакт з людським болем і насиллям через перегляд відео та спілкування з потерпілими й родичами загиблих. 17 інтерв’юерів регулярно здійснюють експедиції в деокуповані райони для запису свідчень. Загалом команда проєкту - близько півсотні учасників з числа режисерів, розробників, менеджерів і волонтерів.

“Для кожного з нас це персональна історія і мотив - не зупинятись навіть попри емоційно важку роботу”, - зазначає координаторка “Архіву війни”. Для забезпечення ментального здоров’я для учасників організовують тренінги і надають психологічну підтримку.

Партнерами “Архіву” стали десятки організацій та ЗМІ. А саме Медіаплатформа “ВГОРУ”, БО “Фонд милосердя та здоров’я”, Українська Гельсінська Спілка з Прав Людини, ГО “Центр громадянських свобод”, ГС “Освітній дім прав людини в Чернігові”, Ukrainian Witness, UKRAЇNER, Суспільне, об’єднання “Кінодопомога”, об’єднання “Група кіно”, Восток-SOS, Національний музей Голодомору-геноциду, медіаресурс “Накипіло”, Hromadske і сумське медіа “Цукр”. Усі вони надають на фахове збереження й архівування документальні свідчення з окупованих та деокупованих регіонів України.

 “Хайлайтер” справедливості

 Марія Бучельнікова вірить у справедливе покарання причетних до злочинів проти українців. Аби це стало можливими, команда “Архіву війни” передала на запит Центру громадянських свобод і Української Гельсінської Спілки з Прав людини 40 інтерв’ю зі свідками і веде перемовини з Clooney Foundation for Justice , яка нині також розслідує звірства росіян в Україні.

Попри те, що наразі створені громадянами матеріали самостійно не можуть слугувати доказом в міжнародному суді через відсутність необхідної нормативної бази, вона закликає свідків подій якісно фіксувати побачене і ставати співавторами “Архіву”.

“Для цього важливо під час фіксації подій подбати про збереження на своєму пристрої первинних файлів із метаданими - геолокацією, датою і часом. Сприяти встановленню справедливості може кожен, долучайтесь!”, - говорить координаторка.

 *Проєкт «Архів війни» створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

«Архів війни» підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи. За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.