До Тижня громадянського суспільства розповідаємо історії організацій, які щодня працюють над змінами у своїх громадах і країні. Перша історія  про ГО «Світ тиші», яка працює над тим, щоб глухі люди не залишалися невидимими для суспільства.

«Я сплю. Навколо вибухи. А я нічого не чую»

Для кожного українця ніч, коли навколо лунають вибухи, — це досвід страху та невизначеності. Але для людини з порушенням слуху така ситуація має ще один вимір — особливу тишу.

Саме з такого досвіду почалася громадська діяльність команди ГО «Світ тиші».

«Я пам’ятаю ніч, коли я сплю, навколо вибухи, а я нічого не чую. У такі хвилини гостро розумієш: твоя безпека залежить від того, чи зможуть інші вчасно допомогти», — розповідає представниця організації.

Надзвичайна ситуація показала проблему, з якою глухі люди стикаються значно частіше, ніж може здаватися: далеко не всі знають, як правильно комунікувати з людиною, яка не чує.

Цей інформаційний провал став поштовхом до дії.

Команда почала працювати над проєктом, який популяризує жестову мову в надзвичайних ситуаціях. Адже у критичний момент можливість порозумітися - це не просто питання комфорту. Це питання безпеки, а іноді й життя.

Від окремих добрих справ — до системних змін

З часом стало зрозуміло: окремі ініціативи можуть допомогти тут і зараз, але для тривалих змін потрібна системна робота.

«Коли стало зрозуміло, що поодинокі добрі справи дають лише швидкий і маленький результат, ми вирішили об’єднатися. Щоб захищати права, навчати людей і реально змінювати щось в установах, потрібні офіційний статус, сильна команда і спільна мета».

Так з’явилася громадська організація «Світ тиші».

До команди увійшли активні глухі люди та фахівці, які прагнули не лише говорити про безбар’єрність, а й щодня створювати її на практиці.

«Ми самі знаємо, що таке бар’єри»

Усі члени команди організації мають порушення слуху. Тому для них безбар’єрність - не абстрактне поняття і не формальне слово з документів. Це власний досвід.

Досвід ситуацій, коли тебе не розуміють. Коли складно отримати послугу. Коли доводиться пояснювати очевидне. Коли через відсутність доступної комунікації людина може залишитися наодинці зі своєю проблемою.

Поруч із командою стали перекладачі жестової мови, активісти, спікери та люди, які повірили в необхідність змін.

Разом вони працюють над тим, щоб ламати стіни у спілкуванні між чуючими та глухими людьми.

Що робить «Світ тиші»

Мета організації -  щоб глухі люди мали рівні права та можливості, а суспільство ставало справді безбар’єрним.

Команда:

• навчає української жестової мови працівників соціальної, освітньої та публічної сфер;
• проводить освітні тренінги;
• створює навчальні матеріали для кризових ситуацій;
• розробляє спеціальні відеоінструкції;
• працює над доступністю послуг для глухих людей;
• підвищує обізнаність суспільства про культуру та потреби спільноти глухих.

За підтримки ІСАР Єднання організація реалізовувала ініціативи для вивчення української жестової мови. Зокрема, проводила освітні курси для фахівців публічної сфери, створювала спеціальні відеоінструкції та практичний посібник.

Маленький жест, який може стати великою зміною

Для команди одним із найважливіших результатів є не лише кількість проведених тренінгів чи створених матеріалів. Найбільше вони пишаються людьми, які після навчання можуть використовувати жестову мову у своїй щоденній роботі.

«Ми пишаємося кожним випускником наших курсів, який тепер може поговорити з глухим клієнтом чи колегою жестовою мовою на базовому рівні».

Здавалося б, кілька жестів. Але за ними - можливість порозумітися, отримати допомогу, поставити запитання, пояснити проблему.

Можливість більше не залишатися невидимим.

Саме люди, які приходять на навчання, стають одним із головних джерел мотивації для команди.

«Мене надихають люди. Сама спільнота глухих, їхня відкритість, а також гарячі очі наших слухачів на курсах, які приходять зі стереотипами, а йдуть із глибоким розумінням і повагою до культури глухих».

Майбутнє без відчуття невидимості

Війна, повітряні тривоги, відключення світла та складні життєві обставини учасників - лише частина викликів, із якими сьогодні працює організація. Але команда продовжує рухатися вперед, бо бачить результат своєї роботи у людях. Їхнє бачення майбутнього просте й водночас дуже важливе:

Глуха людина не повинна почуватися невидимою.

У лікарні, школі, державній установі чи будь-якому іншому місці людина має отримати можливість бути зрозумілою та отримати необхідну допомогу. Без зайвих бар’єрів. Без необхідності щоразу доводити своє право бути почутою.

«Зміни починаються з однієї людини»

Що команда «Світ тиші» сказала б людям, які хочуть змін, але не вірять, що можуть на щось вплинути?

«Зміни починаються не з масштабних законів, а з однієї людини, яка вирішила не мовчати. Зробіть хоча б один маленький крок для того, хто поруч, і ви побачите, як інші підуть за вами».

Для команди громадянське суспільство саме про це. Про відповідальність за простір, у якому ми живемо. Про готовність сказати: «Це моє місто. Моя країна. Мої люди. І я маю силу це покращити».  Про солідарність і здатність діяти разом. Іноді великі зміни справді починаються з маленького кроку.

А іноді — з тиші, яку нарешті вирішили почути.