До Тижня громадянського суспільства розповідаємо історії людей та організацій, які не чекають змін, а створюють їх самі.

Історія молодіжної організації «23 квіточки» почалася досить неформально — з компанії друзів, які вже організовували культурні та мистецькі заходи. А одного разу просто вирішили: час спробувати масштабуватися.

«Ми просто сиділи десь на тусовці, і я запропонував»

Громадська діяльність для команди почалася ще до офіційної реєстрації організації.

«Ми компанією друзів уже робили культурні та мистецькі заходи, і в один момент я запропонував зареєструвати ГО, щоб пробувати масштабуватися.

Ми бачили, що Чернігів хоч і доволі велике місто, але людей, котрі бодай щось роблять, можна перерахувати по пальцях».

На питання, коли саме команда зрозуміла, що хоче об’єднатися й створити громадську організацію, відповідь проста:

«Ми просто сиділи десь на тусовці, і я запропонував 😁».

На початку поруч із командою був Чернігівський обласний молодіжний центр. Частина учасників команди працювала або працює там.

«Вони завжди нас підтримують і допомагають».

А собі в той момент, коли все тільки починалося, команда сказала б: «Все правильно робиш».

Розвивати культуру та мистецтво

Сьогодні «23 квіточки» займаються розвитком культури та мистецтва.

«Даємо акцент на ті галузі та аудиторії, на які інституції не звертають уваги».

Для команди важливо не просто проводити окремі заходи, а поступово створювати середовище, у якому люди можуть знайомитися, взаємодіяти, творити й розвиватися.

Мрія — щоб одного дня вони стали непотрібними

Одна з найбільш незвичних цілей організації — стати непотрібними.

«Ми хочемо, щоб творча людина не думала про ресурси, а просто творила.

Ми хочемо, щоб у Чернігові та в інших громадах створилося велике самовідтворюване мистецьке середовище, котре постійно розвивалося б.

І ми хочемо перестати бути потрібними. Щоб в один день ми могли зустрітись, випити кави, і сказати: це було класно, ми зробили все, і ми більше тут не потрібні».

Йдеться про середовище, яке зможе розвиватися самостійно й не залежатиме від постійної присутності однієї організації.

Найбільший виклик — фінансування

Як і для багатьох громадських ініціатив, одним із головних викликів для «23 квіточки» залишається фінансування.

«Від початку більшість ми робимо своїми силами та власними коштами».

Водночас ситуація поступово змінюється. Сьогодні організація вже має спроможність залучати гранти та інші кошти для своєї діяльності.

«Найбільше пишаємося людьми»

Результат своєї роботи команда бачить передусім у людях та взаємодії між ними.

«Коли ми збираємо абсолютно різних людей різного віку і вони знайомляться, спілкуються і творять.

Коли люди, котрі ніколи не чули про ГО, громадський сектор і молодіжні центри, приходять вперше. А потім ми їх бачимо вже на інших наших активностях.

Коли митці в наших спільнотах зростають завдяки нам».

Саме ці моменти показують команді, що їхня робота має сенс.

«Бо хто, якщо не ми»

На питання про те, що особисто надихає та мотивує продовжувати активну діяльність, команда відповідає коротко:

«Бо хто, якщо не ми».

А людям, які хочуть щось змінити, але думають, що від них нічого не залежить, радять:

«Хай не думають, а роблять 😁».

Для команди «23 квіточки» громадянське суспільство починається саме з цього — з громадянина та його небайдужості.

Підтримка ІСАР Єднання

У межах підтримки ІСАР Єднання команда «23 квіточки» наразі реалізує проєкт із навчання культурних івент-менеджерів за програмою «Перший успішний грант».

До цього організація реалізувала проєкт, спрямований на організаційний розвиток.

Історія «23 квіточки» показує, що громадська діяльність не завжди починається з чітко сформованої стратегії чи великої команди. Іноді все починається з компанії друзів, ідеї, сказаної в потрібний момент, і бажання щось робити.

А далі — з небайдужості, яка поступово перетворюється на спільноту та зміни.

Тиджень громадянського суспільства. День 3.