«Зміни — ЦЕ ДЕ МИ»
Саме так команда Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) говорить про свою роботу.
А почалася історія організації у 2005 році — на тлі Помаранчевої революції.
Усе почалося з віри у зміни
Головним імпульсом для команди стала велика віра в те, що ОГС здатні робити вагомий внесок у побудову державних інституцій, зміну суспільних норм та поведінки громадян.
Водночас в країні був запит на якісне медіазаконодавство, аналітичні продукти про свободу вираження та освітні заходи для журналістів і активістів.
Так троє людей вирішили об'єднатися
1 лютого 2005 року Тарас Шевченко, Ігор Розкладаєв та Тетяна Олексіюк створили «Інститут медіа права» – такою була перша назва ЦЕДЕМ.
Їх об'єднало бажання змінювати суспільство — працювати над медіазаконодавством, навчати журналістів і активістів, захищати їхні права та відстоювати свободу слова.
Свобода слова та реформи у сфері медіа стали першими темами роботи організації.
У 2005 році команда представила свій перший медійний законопроєкт — проєкт закону про Суспільне мовлення.
Згодом працювали над прозорістю медіавласності, роздержавленням преси, свободою медіа під час виборів та іншими важливими змінами.
А з часом — і нові напрями: судова реформа, Рух ЧЕСНО, «За безпечні дороги», Відкритий університет реформ, «Київ без тютюнового диму» та багато інших.
ЦЕДЕМ сьогодні – це
незалежний аналітично-адвокаційний центр, що працює над розвитком незалежних медіа, громадянського суспільства, підтримкою євроінтеграції та утвердженням верховенства права в Україні.
ЦЕДЕМ супроводжує демократичні реформи в нашій країні таким чином, щоб всі позитивні зміни ставали незворотніми:
«Це часто не тільки про зміну законодавства, але й про розвиток культури чи мислення, формування навичок. У нас говорять так: Зміни – ЦЕ ДЕ МИ».
Результати іноді потребують років
Сьогодні в Україні є Закон про доступ до публічної інформації, Закон про медіа, існує суспільне мовлення — і це результат у тому числі роботи ЦЕДЕМ з партнерами.
Наприклад, щоб досягти ухвалення закону про роздержавлення преси, організації знадобилося 10 років адвокаційної роботи.
Навіть коли дуже складно — зупинятися не можна
Невизначеність, навала російської дезінформації, законодавчий опір і системні бар'єри — з цим команда стикається щодня.
Але найбільшим викликом для всіх є війна, яка підриває і знищує людські, фінансові, інституційні, навчальні, дослідницькі та матеріальні ресурси.
Але команда продовжує.
«У нас немає запасної країни, тож єдиний варіант — працювати далі, рухати зміни, зміцнювати країну у той спосіб, як ми вміємо».
Що тримає команду в час випробувань? Люди.
«Військові і їхня щоденна праця, завдяки якій існуємо ми та наша країна.
Команда, яка практикує сродну працю.
Діти, яким жити в Україні після нас.
І великі постаті, що були до нас і поклали свої долі на те, щоб ми нині згадали себе і більше ніколи не забували».
То з чого починається громадянське суспільство?
Для ЦЕДЕМ — з людини, для якої найвищою цінністю є людське життя та гідність.
Яка вміє мріяти й йти до своїх мрій, і якій принципово не байдуже, у якій країні жити: у диктатурі чи демократії.
Тиждень громадянського суспільства. День 4.
