Вихвостів на Чернігівщині - невелике село Тупичівської громади, де мешкає менше тисячі людей. Як і всюди в прикордонних областях України, життя тут підпорядковане безпековій ситуації: місцевий будинок культури працює в обмеженому форматі, тож можливостей для спільних подій, свят і зустрічей стало значно менше. Місцем, де насправді збираються жителі, передусім діти й молодь, по суті став молодіжний простір «СТО — Сміливі творити і об'єднувати», створений у 2024 році. Його двері, як кажуть у громаді, не зачиняються. А от спільного відкритого простору для всіх поколінь одночасно не було...
Перспективний пустир
Проте поруч із «СТО» лежала ділянка, яку всі обходили стороною: непривабливий, занедбаний пустир. Коли восени 2025 року в громаді з'явилася ідея перетворити його на місце для спільного відпочинку, знайшлася команда, яка знала, як це зробити. Реалізувати проєкт «Простір єднання у Вихвостові: спільне планування, облаштування та розвиток громадського парку» взялася «Агенція міських ініціатив» - чернігівська громадська організація, яка виникла у 2017 році з активізму навколо міської інфраструктури, а після початку повномасштабної війни переорієнтувалася на системну роботу з громадами прикордоння. Проєкт отримав підтримку в грантовому конкурсі ІСАР Єднання «РОСТИ: розвиток та оновлення спільнот з турботою про людей» за співфінансування Європейського Союзу та Фундації Міндеру.
За словами Миколи Силенка, який став ідейним натхненником та одним із головних організаторів робіт із облаштування простору, ділянка, на якій сьогодні розташований «Простір єднання», раніше була закинутим пустирем. «Люди не заходили сюди, діти не гралися, дорослі не відпочивали, ніхто нічого не організовував. Хіба що влітку кілька разів косили траву, щоб територія мала більш-менш охайний вигляд, і на цьому все», - розповідає він.
Формально ділянка належить місцевій гімназії, але роками не була задіяна ні в освітньому процесі, ні у виховній роботі - її просто намагалися не помічати. При цьому розташований пустир дуже вигідно: поруч проходить центральна дорога, з іншого боку територія межує з молодіжним простором «СТО», а третьою стороною є стежка, якою мешканці щодня ходять на роботу.
Головний принцип команда «Агенції міських ініціатив» визначила одразу: простір буде таким, яким його захочуть бачити самі мешканці, без нав'язаних ззовні рішень. Тому почалося все наприкінці березня 2026 року з дизайн-сесії, тобто обговорення, під час якого жителі села, представники влади, освітяни та молодь разом визначили, яким має бути майбутнє місце. Невдовзі представники ГО разом з ініціативною групою провели перший «польовий» вихід: пройшлися територією, обговорили зонування та функціонал…
Після серії воркшопів, фокус-груп і зустрічей з мешканцями почалася практична робота. У травні відбулася перша толока, а загалом протягом весни-літа їх було не менше шести, хоча проєктом передбачалося три. Земельну ділянку розрівняли, розбили клумби, висадили перші рослини, встановили турнікет-вертушку, щоб вхід залишався відкритим для людей, але закритим для місцевої худоби, яка могла б знищити молоді саджанці.
Спільні інтереси
«Відвертих скептиків серед місцевих мешканців в цьому проєкті майже не було, — зазначає Микола Силенко. - Думаю, це пов'язано з попереднім досвідом громади: у 2024 році, коли ми за підтримки ІСАР Єднання створювали молодіжний простір «СТО», люди не дуже вірили, що в селі можна зробити щось подібне і що воно буде комусь потрібне. Тому цього разу, коли ми запропонували створити «Простір єднання», більшість уже розуміла: якщо ми щось задумали, то доведемо справу до кінця».
Підтримку проєкт отримав з усіх боків. «На всіх етапах, до кого б ми не зверталися, у відповідь переважно мали підтримку, якщо не справами чи матеріалами, то принаймні добрим словом, - розповідає пан Микола. - Тупичівська сільська рада проявила свою зацікавленість у розвитку простору і виділила кошти на придбання квітів, декоративних рослин та дерев. Від голови громади та старости додатково отримали три лавки та дерева для озеленення. Звернулися до керівника місцевого підприємства - він допоміг встановити додаткову карусель».
Паралельно з фізичним облаштуванням території запрацював Клуб за інтересами — простір, де самі мешканці діляться навичками один з одним. Розпочали з майстер-класу з писанкарства, який провели співробітники Тупичівського будинку культури. «Це був єдиний майстер-клас, який ми проводили із залученням фахівців та використанням готової програми, - уточнює координатор простору. - Усі інші заходи ми вже намагалися будувати навколо спільних інтересів та унікальних умінь самих жителів села». Наприклад, заняття з виготовлення букетів з атласних стрічок запропонувала провести місцева дівчина, яка принесла власні матеріали й погодилася навчити інших. Були заходи і для найменших мешканців села (розпис гіпсових фігурок, малювання нитками), і суто жіночі (плетення славнозвісної припинди в техніці макраме), а особливо запам'ятався багатьом майстер-клас із виготовлення свічок із вощини, для якого місцевий пасічник безкоштовно надав сировину.
«Перед одним із засідань Клубу почалася потужна злива, і ми вже думали, що доведеться все переносити, бо ніхто не прийде, - згадує пан Микола. - Але щойно дощ закінчився, молодь буквально заповнила простір. Це для мене було дуже хорошим показником: людям справді потрібне це місце». Загалом негода неодноразово змінювала плани щодо робіт просто неба, а повітряні тривоги змушували переносити заходи. Але жодного разу організатори не скасували подію остаточно.
14 серпня 2026 року простір офіційно «відкрився» - за декілька місяців на місці пустиря розмістилися альтанка, лавки, гойдалка, дитяча пісочниця, декоративний місток і навіть штучний фонтан. Тепер діти особливо чекають на кожний дощ, щоб під містком з'явився справжній струмочок.
Своє місце
За пів року команда провела 15 заходів, у яких взяли участь більш ніж 400 мешканців Вихвостова, тобто кожний другий в селі! Але не цифри вважають показником успіху в ГО «Агенція міських ініціатив». Насправді вражає те, як швидко простір став частиною села і наскільки активно живе сьогодні. «Щодня на кожній перерві тут багато дітей. В альтанці та на лавках учителі вже проводили свої уроки. Наприкінці дня молоді мами, забираючи дітей із садочка, часто заходять сюди. Найменші особливо люблять нашу пісочницю. Увечері молоді пари обожнюють посидіти на гойдалці. Навіть під час сильної зливи молодь приходить і ховається від дощу в альтанці. Для мене це, мабуть, найкращий доказ того, що простір став потрібним», - каже Микола Силенко.
Керівниця проєкту Тетяна Романова так формулює головний результат проєкту: «Коли люди своїми ідеями, думками та власною участю формують простір, він стає справді їхнім. Це вже не історія про те, що хтось приїхав і запропонував готове рішення чи нав'язав заздалегідь визначену концепцію. Це історія про спільне творення. Звісно, такий підхід значно складніший у реалізації, але саме в цьому і полягає його цінність».
Успіх надихнув команду на нові плани. Поруч із простором тече річка, тож уже думають про облаштування невеликого пляжу з майданчиком для пляжного волейболу. У межах проєкту також з'явилася фотозона з великими крилами, а наступна велика задумка - створити мурал на стіні гімназії на пам'ять про захисників, які загинули, боронячи Україну.
«Якщо спробувати одним реченням сказати, що змінилося, то раніше ця територія була просто ділянкою землі, яку всі обходили, - підсумовує Микола Силенко. - Тепер це місце, куди люди приходять спеціально. І, мабуть, саме в цьому для нас найбільший результат: ми змінили не тільки територію, а й ставлення людей до неї. З'явилося місце, яке належить усім: дітям, молоді, батькам, учителям і старшим жителям села».
Історію створено в межах проєкту «Єднання для громади», що співфінансується Європейським Союзом та Фундацією Міндеру.
